Україна дбайливо зберігає довгу і складну історію вирощування конопель, що нараховує тисячі років. Коноплі були не тільки невіднятною складовою традицій, фольклору та побуту українського народу, а й важливою сільськогосподарською культурою. Рекреаційна цінність цієї рослини не була поширеною, але це тільки на перший, поверхневий погляд.
Витоки та поширення
Як свідчать наукові дані, канабіс зародився у Східній Азії, у центральній частині Китаю, близько 19,6 мільйона років тому. Там же він був одомашнений у період раннього неоліту і з плином часу поширився на усю територію Азії внаслідок міграції населення і прокладання торгових шляхів. Близько 2000 року до н. е. скіфи, кочовий народ західної частини євразійського степу, привезли коноплі з Близького Сходу на територію сучасної України.
У V-III тисячолітті до н.е. коноплі вже вирощували стародавні трипільці, а у V столітті нашої ери давньогрецький історик Геродот, який на той час ще не був знайомий з цією рослиною, описав скіфський ритуал, що, можливо, є першим зафіксованим випадком хотбоксінга (перебування у закритому просторі, наповненому димом канабісу), коли учасники церемоніальної «сесії» вдихали дим конопель, що тліли, перебуваючи всередині чогось схожого на намет.
Історики вважають, що слов'янські племена, які згодом проживали на території України, саме у скіфів запозичили технологію вирощування, оброблення, вживання і споживання цієї рослини. Трубки із залишками конопель, що використовувалися ними для куріння, також були знайдені у скіфських курганах.
Канабіс був однією з небагатьох рослин, яку українці використовували цілком і в повному обсязі: для виготовлення одягу, предметів побуту, лакофарбових виробів, приготування їжі, лікувального зілля, обігріву, мощення доріг, а також у церемоніях язичницьких ритуалів.
Українське козацтво
Попри те, що сучасні історики офіційно не підтверджують споживання конопель українськими козаками з рекреаційною метою, було б безглуздо вважати, що для розслаблення вони палили лише звіробій і полин, коли впродовж сотень років довкола цвіли й пахли коноплі, здіймаючись у небо величними «ялинками» кущів. Крім того, з огляду на військові походи на Туреччину і пристрасть турків до гашишу, цілком можливо, що не тільки турецький тютюн лоскотав ніздрі козаків... Проте, будьмо послідовними.
На початку XVI століття Османська імперія завоювала землі Єгипту і Сирії, налагодивши звідти постачання місцевого гашишу. Слід зазначити, що на той час гашиш був не менш популярним, ніж опіум, і був улюбленим усіма верствами населення, від мажорів до бідняків. Його змішували з тютюном і курили через кальяни (наргіле), запиваючи димок ароматною кавою. На територію Криму турецький хеш потрапив під час правління хана Халіма Герея I (1756-1758), де також набув значного поширення.
Складно сказати, чи забивали козаки у свої люльки, виготовлені з кримської глини, українські коноплі, або заморський диковинний гашиш, працівники запорізького козацького музею на острові Хортиця цього не підтверджують, але й не виключають.
Через те, що турецький тютюн був дорогий, він був доступний не усім козакам. Розживалися вони ним лише у бойових походах, про які складені легенди. Що ж вони курили? Можемо з упевненістю сказати, що вони любили подиміти трав'яними сумішами з буркуну, м'яти, тирличу, полину, ковили, чортополоху, терену, чебрецю, звіробою, дубу, валеріани... А може, вони їх змішували з висушеними суцвіттями «матірки» (саме так наші пращури називали жіночу рослину конопель) і покурювали те, що ми знаємо сьогодні як спліфи? Хто знає? Ми вважаємо, що це цілком можливо!
Радянський період
У минулому, овіяному червоними прапорами Радянського Союзу, Україна, що входила тоді до його складу, була одним із найбільших у світі виробників технічних конопель. Під її вирощування відводилося понад 150 тисяч гектарів посівних площ. У 1931 році у місті Глухів, що на Сумщині, було засновано Всесоюзний науково-дослідний інститут луб'яних культур. Сьогодні, це всесвітньо відома науково-дослідна установа з унікальним науковим потенціалом і селекційною базою. Завдяки титанічним зусиллям вчених, які працювали та продовжують свою діяльність у стінах інституту, створено понад 500 унікальних сортів технічних конопель з неперевершеними якостями та характеристиками.
В Україні радянського періоду споживання канабісу, у більш звичному для нас розумінні, було заплямоване стигмою наркоманії й перебувало у глухому андеграунді. Тим, хто вимовляв слова «план» і «анаша», навішували ярлик маргіналів і потенційних злочинців. Таких людей цуралися і воліли не мати з ними нічого спільного. Коноплі, у рекреаційному форматі цього слова, пропаганда таврувала як намагання капіталістичного Заходу одурманити кришталево чистий розум радянської людини. Залежно від супутніх обставин, її споживання, зазвичай, каралося трьома роками в'язниці.
Справжньою меккою стонерів того часу був український Крим з його унікальним субтропічним кліматом, ідеальним для вирощування насправді потужних сортів. Насіння тоді не мало вигадливих назв, часто вивуджувалося із запилених суцвіть і вирощувалося виключно в ауті, оскільки культури індору не було як такої. Споживали різними способами: забивали висушені суцвіття у папіроси, курили через пластикові пляшки (бульбики, ракети), варили «хімію», «молоко» та смажили «кашу» із сухого матеріалу або просіяного через тканину кіфа.
З настанням «відлиги» на початку 1970-х і появою руху хіпі, марихуана стала набувати поширення внаслідок міграції народів з Центральної Азії у великі міста. Не можна сказати, що ця хвиля досягла бодай якогось значного розмаху, проте знайшла своїх шанувальників, які бажали хоч якось абстрагуватися від монотонності сірих радянських буднів і тиску комуністичного агітпропу. Радянський уряд намагався боротися з наркоманією, але був більше зосереджений на боротьбі з надмірним споживанням алкоголю, що для Радянського Союзу було повсюдним явищем.
Реформи після здобуття незалежності
Після здобуття Україною незалежності у 1991 році, з кожним роком дедалі виразніше почали лунати голоси пацієнтів і активістів, які воліли б домогтися легалізації споживання канабісу з медичною метою. У 2017 році в Києві був проведений Конопляний марш свободи. Його метою було привернення уваги влади й донесення до громадськості, котра все ще перебувала під впливом радянських упереджень і стереотипів, того, що канабіс – це рослина, яку можна використати на благо людини, а чіткий контроль і регулювання її обігу з боку держави принесе ще й колосальний дохід до бюджету. У 2019 році петиція, підтримана 16 громадськими організаціями, закликала владу легалізувати медичний канабіс, аби допомогти більш ніж двом мільйонам українців, які страждають на важкі недуги, такі як епілепсія, рак і ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Петиція набрала необхідні 25 тисяч підписів для розгляду у Верховній Раді України, проте ця ініціатива була зустрінута безліччю розбіжностей серед депутатів, внесенням величезної кількості правок і відвертим гальмуванням діяльності робочої групи, до якої входили представники міністерств і громадських організацій.
Нещодавні події
У квітні 2021 року деякі препарати, що містять ТГК і КБД, все ж таки дозволили до медичного застосування в Україні, проте їх необґрунтовано висока ціна не виправдала очікування та фінансові можливості потенційних пацієнтів. У липні 2023 року Міністерство охорони здоров'я України підтримало легалізацію ліків на основі канабісу, за яку виступав президент Володимир Зеленський. 21 грудня 2023 року Верховна Рада голосами 248 представників народу України схвалила легалізацію медичного канабісу, а 16 лютого 2024 року Закон, після безлічі правок, читань і спроб блокування, був нарешті підписаний президентом.
Актуальні тенденції та закони
Згідно з чинним законодавством України, купівля і продаж насіння канабісу не переслідується законом, оскільки воно фізично не містить психоактивних сполук і не значиться у переліку заборонених речовин. Вирощування до 10 кущів конопель без мети збуту розглядається як адміністративне порушення, що карається штрафом. Культивування рослини, зберігання, перевезення та збут суцвіть марихуани з метою одержання неправомірної вигоди є кримінальним злочином і карається законом залежно від обтяжувальних обставин (обсяг збуту, продаж неповнолітнім тощо).
Навіть якщо продукція, що містить КБД, і дозволена в Україні, рекреаційний канабіс перебуває під суворою забороною. Гранично допустимий і водночас караний обсяг зберігання канабісу для особистого споживання без мети збуту становить до 25 г свіжих і до 5 г висушених суцвіть конопель (наразі розглядають можливість збільшення цієї «межі» до 10 г), до 0,5 г смол і до 0,3 г екстрактів, олій і настоянок. Раста, спійманий із «вагою» до 5 г, буде змушений поспілкуватися з представниками закону і втратити грошові кошти у розмірі 25-50 неоподатковуваних мінімумів. У деяких випадках може бути застосований адміністративний арешт строком на 15 діб.
Більше серйозне правопорушення обігу канабісу з метою збуту карається виплатою штрафу у розмірі 50-100 неоподаткованих мінімумів, триманням під вартою до 6 місяців, призначенням виправних робіт строком до 2 років, а також позбавленням волі до 3 років, в окремих, особливо тяжких випадках – до 5-10 років з конфіскацією майна.
З набранням чинності Закону про легалізацію медичного канабісу та затвердження законопроєкту № 7457, українські гровери та стонери очікують на певне послаблення щодо вирощування та споживання конопель виключно з особистою метою та для власних потреб. Хай там як, ми стоїмо на порозі фундаментальних трансформацій як у законодавстві, так і в суспільному сприйнятті цієї дивовижної рослини, здатної змінити соціум тільки на краще. Яким буде механізм імплементації, державні ініціативи, інвестиції, а також загальна картина в країні для більш плавної та ритмічної взаємодії канабісу в усіх сферах нашого життя – на ці та багато інших питань нам ще належить дати відповіді.
Будьте першим!