Lophophora diffusa var. lutea семена галюциногенного кактуса

Lophophora diffusa var. Lutea - рідкісний представник популяції кактусів на нашій землі. Винятковість і незвичність цього джерела мескаліна полягає в невластивому для даного виду окрасу квіток. В період активного цвітіння вони набувають жовтого відтінку. Вперше цей суккулент був виявлений в 1922 році дослідниками Роландом-Косселіном і Діге в північній Мексиці.

Походження кактусів Lophophora diffusa var. Lutea

Lophophora lutea є найпівденнішою популяцією свого виду і поширена поблизу ендеміка штату Керетаро в Мексиці. Виростає кактус тільки на невеликій площі у високогірній пустелі в долині між Візарроном, Букарелі і Толіманом на висоті 1300-1800 метрів над рівнем моря. Площа поширення близько 300 км2. Віддає перевагу рости поблизу сухих ксерофітних чагарників (Larrea tridentata і Acacia sororia), а також на вапняних грунтах, що дозволяють кореневій системі глибоко проникати в землю. Цей вид лофофора знаходиться під загрозою зникнення, використовується місцевими жителями в медичних цілях, а також є об'єктом полювання колекціонерів.

Зовнішній вигляд кактусів Lophophora diffusa var. Lutea

Lophophora diffusa var. Lutea - кулястий безхребетний кактус з великим коренем ріповидної форми. Утворює кілька стеблових скупчень або формує горбисті групи з кількома голівками. Цей суккулент рідко можна зустріти в домашніх оранжереях любителів магічних рослин, так як насіння досить рідко зустрічається в магазинах ентеогенів.

Представлений різновид лофофори має стебло від 2-7 сантиметрів у висоту і досягає до 12 сантиметрів в діаметрі. За оптимальних умов вирощування стебло може досягти діаметра в 25 сантиметрів. Забарвлення коливається від жовто-зеленого до сіро-зеленого. Стовбур не має чітко виражених борозен. Ребра підняті, хвилеподібні і плоскі. На поверхні можуть спостерігатися пучки волосків.

Жовта Лофофора привертає увагу ботаніків всього світу своїми великими квітами жовтуватого кольору. Їх розмір значно більший ніж у інших представників цього виду. Плоди рожеві, а насіння визрівають чорними і горбистими.

Вирощування кактусів Lophophora diffusa var. Lutea

Перед висадкою в грунт насіння кактусів замочують на добу в теплій воді. Для підвищення схожості в воду додають корневін. Як субстрат для пророщування використовують вермикуліт, перліт або річковий пісок. Так як в цих субстратах відсутні поживні елементи, то їх використовують тільки для пророщування. Основною поживною сумішшю для гарного росту сукулентів є суміш піску, перліту і торфу.

Висаджують насіння в широкі і невисокі лотки. Це обумовлено тим, що коренева система кактусів в перші 6 місяців життя досягає 2 сантиметрів. У лотку обов'язково проробляються дренажні отвори. Насіння висаджується гострим кінчиком вниз і обприскується водою з пульверизатора. Лоток накривають харчовою плівкою, в якій голкою проробляють кілька десятків отворів для кращої циркуляції повітря. Зволожують живильний субстрат у міру висихання. Оптимальна температура для розсади повинна бути в діапазоні + 22-28 градусів за Цельсієм.

Після проростання необхідно забезпечити сходи оптимальним освітленням (6400К) синього спектра або використовувати ЕСЛ світильники від 2700К теплого спектру. Через 2 місяці після проростання розсаду починають адаптувати до умов навколишнього середовища, періодично відкриваючи парник на 15-25 хвилин 1-2 рази на тиждень. Через місяць подібних тренувань харчову плівку знімають з лотка. Зміцнілі кактуси через 2-3 місяці можна пересадити в окремі горщики. Удобрюють жовту лофофору восени і навесні.

Вживання і ефект кактусів Lophophora diffusa var. Lutea

Пейоти багато століть використовувалися місцевим населенням для приготування церемоніальних напоїв. В їх шкірці міститься до 1,2% мескаліна, а також інших алкалоїдів, що викликають змінений стан свідомості, а саме:

• Anhalamine;
• Тирамин;
• Pellotine;
• О-Methylanhalinine;
• Methylmescaline та ін.

Після прийому відвару з шкірки пейота спостерігається легка сплутаність думок, незграбність в діях, а також напади нудоти і рясне потовиділення. Даний ефект триває не довго і поступово перетворюється в стан ясності і психічного задоволення. Церемонія прийому відвару супроводжується яскравими візуальними і слуховими галюцинаціями. Відсутня можливість падіння в бед-тріп в порівнянні з псилоцибіновими грибами. Деякі мандрівники відзначали тривалий седативний ефект. Мандри під керівництвом такого природного поводиря тривають близько 8 годин.